ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, ДІДУСІВ ТА БАБУСЬ

Шановні батьки! Пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину.

(лист дитини до батьків)

·       Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати людиною.

·       У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.

·       Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

·       Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб.

·       Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

·       Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно при-ймати рішення у дорослому житті.

·       Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

·       Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою.

·       Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене

·       на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.

 

·       Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви любите мене також.


ЩО РОБИТИ ЯКЩО ... У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА

Визначте причини:

·       Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.

·       Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.

·       Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.

·       Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

·  Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.

·  Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися у причинах конфлікту.

·  Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

·  Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.

·  Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.

Рекомендую  пограти:

·       Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.

·       З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.


ЩО РОБИТИ ЯКЩО... У ВАС СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА

Визначте причини:

·       Найчастіше сором'язливість - результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.

·       Робота з подолання сором'язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором'язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.

Як себе вести з сором'язливою дитиною:

·            Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.

·            Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.

·            Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.

·            Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором'язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором'язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором'язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.

Рекомендуємо  пограти:

·  Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т.д. Така гра сприяє розкутості.

·  «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.

·  «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін. 


Дитячі страхи: причини та наслідки

Нелегко знайти людину, яка ніколи б не відчувала страху. Стурбованість, тривога, страх – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психологічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Незважаючи на загальне негативне забарвлення, страх виконує в психічному житті дитини важливі функції:

Страх – це своєрідний засіб пізнання оточуючої дійсності, що призводить до більш критичного та вибіркового відношення до неї і, таким чином, може виконувати певну навчальну роль в процесі формування особистості;

Як реакція на загрозу страх дозволяє попередити зустріч з нею, відіграючи захисну адаптивну роль в системі психічної саморегуляції.

Причинами страхів можуть бути події, умови та ситуації, що являються початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину чи об´єкт, які інколи з ним не пов´язані і розцінюються як безпредметні. Страх може викликатися стражданнями, якщо в дитинстві сформувались зв´язки між цими почуттями.

Вікові страхи, тобто страхи, характерні для певного вікового періоду, відображають історичний шлях розвитку самосвідомості людини. Спочатку дитина боїться залишитися одна, без підтримки близьких, боїться сторонніх, невідомих осіб. В період від 2 до 3 років дитина боїться болю, висоти, гігантських тварин. Після 3 років вона боїться темряви, уявних істот. Страх темряви співпадає за часом з розвитком уяви дитини. Інколи дитина, що не може відокремити реальність від вимислу, переповнена страхом перед Бабою Ягою та Кощієм, як символами зла та жорстокості. З 6-7 років діти можуть боятися вогню, пожежі, катастроф.

Навіювані дитячі страхи досить поширені. Їх джерело – дорослі, що оточують дитину, які мимоволі «заражають» дитину страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на існування небезпеки. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз: «Не ходи – впадеш», «Не бери – опечешся», «Не гладь – вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим їй це загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги і переживає страх.

В проблемі профілактики дитячих страхів важливі наступні моменти:

Дітей ні в якому випадку не можна лякати – ні дядьком, ні вовком, ні лісом – прагнучи виховати її слухняними. Дитині відповідно до її психічного розвитку слід вказувати на реальну небезпеку, але ніколи не залякувати придуманими колізіями.

Дорослі ніколи не повинні соромити дитину за страх, який вона відчуває. Глузування над боязливістю дитини можна розцінювати як жорстокість.

Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомому для неї оточенні, в ситуації, коли можливі різноманітні несподіванки.

Ефективні методи та прийоми попередження та подолання дитячих страхів:

1. Підвищення загального рівня емоційних переживань дитини (досягнення комфортності в спілкуванні, очікуванні нової гри, максимальне розгортання критеріїв оцінки та похвали). При цьому велика увага приділяється підтримці в дитячому колективі атмосфери прийняття, безпеки, щоб дитина відчувала, що її цінують незважаючи на успіхи.

2. Метод послідовної десенсибілізації, суть якого полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов´язані з моментами, які викликають у неї тривогу й страх.

3. Метод «від реагування» страху, тривоги, напруги, що здійснюється за допомогою гри-драматизації, де діти за допомогою ляльок зображують ситуацію пов´язану зі страхом.

4. Маніпулювання предметом страху (прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи») в ході цієї роботи ситуації та предмети страху зображуються карикатурно.

5. Емоційне переключення, «емоційні гойдалки» (дитині пропонують зобразити сміливого та боягуза, доброго та злого тощо.

6. Лялькотерапія (у грі дитина стає сміливим героєм казки чи мультфільму, надає улюбленому герою роль захисника).


ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою і для дітей, і для дорослих? 

Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.

Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».

Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».

І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!


Прийоми, які полегшують дитині ранкові прощання

  • ·         Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
  • ·         Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите. 
  • ·         Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла. 
  • ·         Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне. 
  • ·         Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку. 
  • ·         Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Визначення готовності дитини до навчання в школі

Download
Готовність дитини до навчання в школі.pd
Adobe Acrobat Document 5.5 MB


Пам’ятка для батьків

Як спілкуватись з дітьми раннього віку

üДотримуйтесь послідовності у  своїх діях – не забороняйте дитині те, що ще вчора їй дозволяли.

üПоводьтесь з дитиною ввічливо, адже вона засвоює ту модель поведінки, яку ви їй демонструєте.

üСпівпрацюйте з дитиною, утім не керуйте нею,позаяк накази й різкі заборони можуть спровокувати спалах агресії

üУведіть чітку систему заборон, які допоможуть подбати про безпеку дитини (приміром, не брати сірники, не включати газ тощо). Таких заборон має бути не багато, аби дитина легко їх запам’ятала.

üФормулюйте будь – які заборони чітко і конкретно. Пам’ятайте, що ліпше пояснити їй заборону словами на кшталт  «Гаряче!» або «Брудно!», ніж не аргументовано крикнути «Не можна!» або «Відійди!».

üРозширюйте репертуар поведінки дитини. Приміром, розповідайте, як можна розв’язувати ті чи ті конкретні проблем, показуйте на власному прикладі варіанти реакції на позитивні і негативні події.

üНе будьте надмірно суворими і не принижуйте дитину, коли караєте її.

üПроявляйте терплячість у будь-яких ситуаціях.

üЧастіше кажіть дитині, що Ви її  любите.


Психосоматичні захворювання у дошкільників

Поширеною є думка про те, що якщо хвороба є, то її слід лікувати. Проте іноді батьки стикаються з тим, що застуда, кашель, нежить, запалення горла в дитини раптово зникають у перший же вихідний день або початку шкільних канікул. Буває ї навпаки: під час максимально ефективного лікування симптоми хвороби не зникають, а далі проявляються протягом тривалого часу. У такому разі складно пояснити «чудесне зцілення» дитини чи її «застрягання в хворобі». Відповідь на ці явища наступна: у такому разі спрацьовує психосоматичний механізм запуску захворювання.

Психосоматика – напрям у медицині (психосоматична медицина) і психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення та перебіг соматичних (тілесних) захворювань.

Особливістю психосоматичного захворювання є його переривання, раптове видужання у момент розв’язання психологічної проблеми або під час одержання очікуваного результату, наприклад уваги з боку батьків.  Причин прояву психосоматичних хвороб багато, але основні – це несприятливі умови для формування особистості та ранні психологічні травми, які заважають дитині адаптуватися в соціумі: сім’ї, дитячому садку тощо. Зазвичай дитина застосовує такі усвідомлювані способи взаємодії з дорослими: прохання, звертання, спроби тактильного контактування. Якщо подібні заходи не спрацьовують, тоді дитина «вмикає» неусвідомлювані механізми регуляції, найпотужнішим з яких є хвороба. Підвищена температура і кашель гарантовано привернуть увагу і забезпечить комплекс дій, спрямованих на задоволення потреб дитини.

Захворювання дитини підчас адаптації до дитячого садка

До окремої групи психосоматичних хвороб належать захворювання, які проявляються під час відвідування дитячого садка. Навіть загартована, здорова дитина раптово кожних два-три тижні підхоплює застуду. Причиною такого явища може бути складний процес пристосування організму до нових видів вірусів та бактерій, зниження імунітету. Проте зазвичай, якщо частота і тривалість захворювання не зменшується протягом півроку, то їх спричиняють психосоматичні чинники.

Малюк, якій фізіологічно або психологічно неготовий до відвідування дитячого садка, потрапляє в складну ситуацію. Його організм зазнає значних навантажень, через що не може швидко відновлюватися. Окрім того дитина не отримує необхідного вітамінного та «душевного» живлення, що й спричиняє захворювання.

Практичні психологи рекомендують віддавати дитину до дошкільного навчального закладу після трьох років. У цьому віці вона вже готова роз розширювати коло свого спілкування, виявляти соціальну активність починати ставати автономною. Саме тому малюк, якого привели до садка раніше, має більшу схильність до проявив психосоматики.

Також варто враховувати індивідуальну психологічну готовність малюка. Зазвичай дитина, яка отримала пологову травму або має спадкові захворювання, затримку мовленнєвого або психоемоційного розвитку, потребує особливо делікатного введення в умови дитячого садка.

Важливим моментом підготовки до дошкільного закладу є оволодіння дитиною навичками самообслуговування та спілкування.

Розмежування психосоматичних захворювань та симуляції хвороб

Коли дитина спеціально намагається бути хворою, вона застосовує новий образ – симуляцію захворювання. Від психосоматики симуляція відрізняється усвідомленням того, що відбувається, і відсутністю або перебільшенням реальних больових відчуттів, об’єктивних симптомів. Симуляцію зазвичай застосовують діти віком від п’яти років. Під час цього періоду в дитини також може виникати надмірне фантазування, яке дорослі часто сприймають як умисну брехню.

Симуляція поганого самопочуття може бути скопійована з дорослих, якщо її практикують у сім’ї  як спосіб маніпулювання іншими. Саме тому, якщо є докази того, що хвороба дитини «театральна» і не існує насправді, не варто раптово викривати малюка, ліпше скористуватися наступними рекомендаціями:

-         Спробуйте зрозуміти, чому дитина використала захворювання як форму протесту.

-         Запропонуйте дитині варіанти реалізації її потреби в увазі, емоційній підтримці, запобігаючи використанню нею статусу хворої.

-         Пояснюйте причини своїх відмов чи заборон на щось (наприклад довго грати з гаджетами, лежати перед телевізором тощо). Пропонуйте альтернативні варіанти проведення дозвілля в кожній окремій ситуації.

-         Надайте дитині можливість самостійно вирішувати, зізнаватися в симуляції захворювання чи зберегти все в таємниці.

 

Отже батьки мають усвідомлювати, що інколи вони самі провокують виникнення психосоматичних захворювань у дитини.  Бути уважним до дитини, її потреб та інтересів потрібно постійно, а не лише тоді, коли вона хворіє.

 (за матеріалами О.Бернадської «Психосоматичні захворювання у дошкільника», журнал «Практичний психолог: дитячий садок» №10/2013)

 

Download
Як полегшити адаптацію малюка до дошкіль
Adobe Acrobat Document 163.6 KB
Download
Порушення поведінки у дітей.pdf
Adobe Acrobat Document 1.3 MB